Іван Мазепа

Іван Мазепа
Одним з найбільш відомих гетьманів, який перебував при владі більше двадцяти років, являється Іван Мазепа. Він був гетьманом Війська Запорізького та головою як Лівобережної України, так і Наддніпрянської України. Також зробив внесок у економічний та політичний розвиток Лівобережної України, вів курс на відновлення Війська Запорізького-козацької держави за часів Гетьманщини. Під час Північної війни перейшов на бік шведів. Після поразки у полтавській війні емігрував до Молдавії, де і помер.
Іван Мазепа будучи при владі вів активну, як зовнішню так і внутрішню політику.
Зовнішня політика:
- «Коломацькі статті» (якими захищав Україну від порушення умов мирного договору);
- розширення кордонів Гетьманщини з південного-заходу(від Польщі) та з півдня(від Криму і Туреччини);
- оборонні дії проти Московії;
Внутрішня політика Івана Мазепи:
- законами відокремив козацтво в ролі окремого класу;
- реформував галузі судочинства і податків, які свідчили про спроби створити націоналістичну аристократію із допомогою якої можна було б боротися за автономність України;
- захищав народні маси (затвердив панщину в 2 дні на тиждень);
- намагався об’єднати всі українські землі(Лівобережжя, Правобережжя, Запоріжжя, Слобожанщина);
- прагнув розмежувати козацтво і селянство.
Проте найважливішим напрямом внутрішньої політики Мазепи є культурно-просвітницька діяльність. Адже він брав участь у розвитку освіти, науки, мистецтва… Доба Мазепи мала свій особливий стиль, який яскраво у мистецтві,літературі – українське бароко(«Мазепинське Бароко»).
Також Мазепа відзначився у великій кількості походів:
- походи на Крим;
- азовські походи;
- походи на Волинь;
- Північна війна та ін.
Іван Мазепа став визначною особою в історії. І хоч ідея його Хмельниччини не була втілена, проте доба Мазепи стала часом відродження України, епохою як політичного так і економічного і культурного поступу…

Коліївщина 1768 р.

Через гноблення кріпаків феодалами та національно-релігійні утиски зі сторони Польщі, розгорнулась низка повстань проти феодалів. Учасники повстань виступали за національне визволення та з’єднання земель всієї України.
Найвідомішим повстання було повстання гайдамаків 1768 р., що називалось «Коліївщина». У повстаннях активну участь брали селяни, козаки, міщани, наймані селяни. Переважно гайдамаки діяли малими загонами та використовували різні тактики, переважно це були несподівані та блискавичні рейди в степах, де козаки могли діяти в гайдамацьких загонах.
Проте 1769 р. повстання було придушено царським урядом Саме Коліївщина і бойові дії гайдамаків є невід’ємною частиною української історії. У літературі є безліч творів, які яскраво передають дух та описують події даного періоду - «Гайдамаки» Тараса Шевченка.

Богдан Хмельницький

Разом з батьком Богдан був під Цецорою 1620 р. Потрапив у турецький полон. З полону Хмельницькому довелось тікати. Він повернувся у Суботів, який його батько отримав за службу. Далі була служба у козацькому війську. Завдячуючи своєму розуму, досвіду у війні та житті Хмельницький був обраний писарем у війську. Коли було придушене повстання козаків і до 1648 року був сотником у Чигирині. Тікаючи від помсти панів Хмельницький опинився у Запоріжжі, де активно організовував повстання. Організація продовжувалась два роки, до цього підключилися не тільки козаки, але й селяни та дрібна шляхта. Наприклад, лише в Любенщині напередодні повстання Ярема Вишневецький виявив і конфіскував кілька тисяч рушниць. З початку з Хмелем, як називали його козаки, перебувало майже триста козаків, але незабаром вся Січ була з ним. Запорожці допомагали в підготовці повстання, тоді ж Хмельницький був вибраний гетьманом та отримав символи гетьманської влади.Обставини змусили гетьмана України шукати союзника на півночі. Ще від часів Сагайдачного Україна намагалася залучити на свій бік у боротьбі проти Польщі Москву. У 1648 році Хмельницький уже закликав московського царя сісти на польському престолі та й згодом раз у раз звертатися по допомогу до Москви. Москва з огляду на складні міжнародні обставини довго не зважувалася на війну з Польщею, хоч надавала Хмельницькому господарську допомогу. Втім саме успіхи української зброї підштовхували дипломатів до більшої активності. 1653 р. відбувся остаточний розрив з Польщею і, отже, Хмельницький відійшов від своєї політики, яку В. Липинський назвав автономізмом, „фатальним розпорошуванням національної енергії” в марних спробах реформувати устрій Речі Посполитої. Однак цей етап був необхідним, оскільки народні маси на початку війни ще не мали окремішньої державної ідеології, мету повстання вони вбачали в соціальному визволені. В кінці 1653 року в державу прибули посли з Москви, іі 1654 року відбулася Переяслівська рада, на ній вирішили передати Україну під руку московського царя. Угоду складено в Москві 1654 році. Небажання Бутурліна присягти в Переяславі показало розуміння Москвою цієї угоди. Це породило московсько-український конфлікт і в 1655 році угода була розірвана. Метою Богдана Хмельницького в останній рік життя було об’єднання в Українській державі західноукраїнських земель, нейтралізація Криму і, звичайно, незалежність від Москви. Помер Богдан Хмельницький 1657 року у Чигирині. Важко говорити про діяльність Хмельницького його діяльність десятиліття, званого Хмельниччиною, для українського народу. Отже Богдан Хмельницький піднімав український народ з вікового занепаду.

Україна

Шановнім відвідувачі сайту http://ukrainhistori.blogspot.com/, на нашому сайті ви зможете ознайомитися з історіею України. Україна - держава у якої давня історія. Назва країни походить від давньоруського слова оукраїна, що означало "прикордонна область"