Запорозька січ

Запорозька січ- це осередок нереестрованних укріплень Запорозького війська. Тому говорити про ню можна довго ,їх було значно багато і місце розташування були зовсім різні. Якщо, гогворити за всі, то звичаї та порядки звичайно різні. Саме перша січ появилась на острові Томаків і прозвали її Томаківською. Кожна окрема Запорозька січ огорожувала себе високими дерев’яними зрубами.А ще вона була обведена валами між якими знаходилась площа по краю якої стояли козарми,і в них мешкали козаки.В козацькій січі приблизно знаходилось 10 тисяч козаків.На території розташовувались церкви, будівлі старшини, школа, військові й господарські споруди. Церква, яка розташована у центрі площі була політично-суспілним життям запорозьких козаків, в ній відбувались різні ради.В запорозькій січі не існувало феодальності на власність землі і кріпосництва.Частину населення були,це промисловці рибою, торговці,скотарі а потім трохи пізніше були власники водяних млинів,та іншого виду галузей.Видним органом у козаків була козацька рада, де приймали участь майже всі козаки.Також у козаків діяв військовий суд, який карав за вбивство товаришів, та за їхне обкрадання.Ще на території були школи де навчались козацькі діти.А навчались вони церковному співу, письму,читанню, музиці і математиці.А головними звичаями у козаків були:сорочка з шовку на застіжці,обов’язково червоні чоботи,шаровари,парчовий кафтан який перев’язували поясом прошитим золотими і срібними нитками.Носили хутряну гострокінечну шапку, самопал якій вішався на праве плече.Носити бороду,голити голову і залишати на ній волосся у виглядікоси,курити люльку. 
"Старожитнім місцем" для всіх Дніпровських Козаків, за словами одного акту, від давніх часів було Запоріжжя. Частина їх вийшла звідти Литовську Україну . А тому і в нових місцях вони називалися Запорожцями, Запорізькими Козаками Запорозькими Черкасами. Але в Петербурзі вважали, що низовци-тільки частина "малоросійських" Козаків і якщо останні в 1654 р. визнали владу московського царя, то і жителі Січового Низу повинні були рахуватися підданими Росії. Сичевики ж, за Словами маніфесту Катерини II, замість цього "склали з себе мало, зовсім помалу особливое, страшне і намірами самого Творця в розмноженні роду людського, від Нього благословенному, противоборствуюче політичне суспільство". "І вирішили залишитися назавжди в Січі на власній своїй волі". 
"І тако по необхідному повазі на все вищенаписаному, -писалося у " маніфесті, - ми визнали себе зобов'язаними перед Богом, і Нашею Імперією та перед самим людством зруйнувати Січь Запорізьку і ім'я Козаків від неї взаимствованное". При цьому стверджувалося, що С. 3. зруйнована спокійним чином, "уникаючи, наскільки можна, пролиття крові". Пояснювалося: "Немає більше Січі Запорозької в політичній її потворності, а отже ж, і Козаків і. Місце помешкання та угіддя тамтешні залишають для постійних у Вітчизні, нарівні з іншими, корисних жителів, зараховуючи їх здатності до Новоросійської губернії". Землі С. Запорізької аж до берегів Чорного моря ще довго після цього іменувалися Новоросією.